Франція — рекордсмен за обсягами споживання сиру на людину. При загальному виробництві сирів у Франції в 1,8 млн тонн в рік один француз споживає 26,8 кг на людину. Для порівняння: в Україні - 4,2 кг на 1 людину (загальний обсяг виробництва — 140 тис. тонн).

«Франція, яка традиційно була законодавцем моди в сирному світі, сьогодні здає позиції. На всесвітніх виставках перемагають сири Нового Світу (зроблені в США і Канаді). Зацікавилася сироварінням і Японія: ця країна вже почала експорт сиру і його обсяг буде збільшуватися. Японські сири встигли отримати нагороди на міжнародних виставках», — зазначає автор блогу про сир, ідеолог культури споживання сиру Вікторія Ярош.

За її словами, найбільш потужними гравцями на світовому ринку сиру залишаються все ж європейці. Саме виробники в ЄС інвестують значні кошти і зусилля в розвиток споживання сиру. Так, наприклад, в Німеччині і Австрії відкривають сирні маршрути для туристів, подібні до тих, що існують у Франції. У колаборації з відомими рестораторами сировари розробляються нові страви. У меню з’являються нові поєднання: сир/шоколад, сир/картопля. Виробники не залишаються осторонь екологічних трендів, сировари переходять на нову переробну упаковку, налагоджують безвідходне виробництво. Загалом у світі зростає споживання сирів через мережі фаст-фуд.

Загалом, за словами голови ради директорів Спілки молочних підприємств Вадима Чагаровського, темпи зростання світового ринку сиру за останні 10 років становили 2,1% в рік. У 2019 році він оцінювався в 25 млн тонн. Основними виробниками сирів в світі є ЄС та США. Разом вони виробляють близько 16 млн тонн сиру. Найбільшими імпортерами сиру є Німеччина, Великобританія, Італія, Франція, США. Прогнозувати подальший ріст сирного ринку важко. Наразі весь світ продовжує боротися з наслідками COVID-19 та зниженням цін на нафту. Нової економічної кризи не уникнути.


ЄС виділить 25 млрд євро на подолання наслідків пандемії, проте не всі компанії втримаються на плаву. Європейський ринок сиру тісно пов’язаний з туризмом, який, як відомо, серед найбільш постраждалих галузей. Збитки для глобальної туристичної індустрії вже сягають більше 50 млрд доларів, але цифра постійно змінюється. Саме тому для всіх бізнесменів, в тому числі сироварів, 2020 залишиться роком викликів.

Український ринок сиру схильний до постійних змін і, на жаль, більшість з них не можна назвати позитивними для вітчизняних сироварів.  Завдяки цій країні колись (років 15 тому) Україна стала однією з найбільших у світі країн-експортерів сиру. У 2005 р з країни було вивезено 111 тис. т товару, в основному в РФ. Пізніше Росія кілька разів вводила обмеження по імпорту українського сиру, обсяги торгівлі значно впали. А кілька років тому повністю закрила свої кордони для українських сироварів. Тепер же Україну і зовсім не прийнято називати експортером сиру, адже ми продаємо на зовнішні ринки вже зовсім незначні обсяги товару. Експорт сиру в найближчі роки збільшити особливо не вийде в першу чергу тому, що ціни на наш сир значно вищі світових. Європа продає зараз сири типу Гауда по 3500 USD/т, а українські сировари хочуть російський сир експортувати не дешевше 4500 USD/тонна. Зважаючи на те, фінансовий стан підприємств в 2020 році погіршиться через економічну кризу та епідемію коронавірусу, Україна взагалі може припинити експорт і працювати лише на внутрішній ринок.

«На фоні низьких світових цін на сир і високих українських наша країна вже перетворюється у великого імпортера сирів. Схоже в поточному році кожен четвертий кілограм проданого сиру в нашій країні буде мати іноземне походження», — зазначив Василь Вінтоняк, директор аналітичного агентства «Інфоагро».
За словами Вінтоняка, у засиллі ринку імпортними сирами частково винні самі українські сировари. Після втрати російського ринку вони не змогли реорганізувати свій бізнес за сучасними європейськими моделями, собівартість виробництва і маркетингові витрати виявилися занадто високими. Великий негатив на галузь справив дефіцит сировини. Ці чинники сприяли формуванню високої і неконкурентної ціни сиру і, як результат, збільшення зовнішніх закупок. 

За останні п’ять років імпорт збільшився більше як в чотири рази. «Ще пів року тому частка імпортного сиру на полицях наших мереж становила 6%, зараз — 25−30%. Є всі передумови для її росту», — зазначив генеральний директор компанії «Люстдорф» Олександр Самохвалов. Причина — та сама ж вища ціна українського сиру порівняно з європейськими відповідниками. 

«У нас цього року був дефіцит молока в літній період. Закупівельні ціни на молоко залишаються високими. Я не пам'ятаю такого давно», — згадує голова правління компанії «Дубномолоко» Олег Волошин.

За оцінками Спілки молочних підприємств, у 2019 році вперше за історію незалежності Україна виробила менше 10 млн тонн молока. Обсяги виробництва — 9,7 млн тонн. Станом на початок березня загальна чисельність корів скоротилася до 1,78 млн голів, що на 6,4% менше, ніж на цю дату минулого року. Відповідно говорити про низькі ціни на молоко в умовах скорочення поголів'я в Україні не можна. З такими цінами на сировину дешевий сир в Україні отримати не вийде. При цьому європейські фермери мають суттєву державну підтримку, про яку українські поки що лише мріють.

Співвласник групи компаній «Молочний альянс» Олександр Деркач зазначив, що в ЄС фермери отримують дотації в розмірі 13−14 євроцентів на літр при собівартості виробництва 43−44 євроценти. Крім того, ПДВ на продукти харчування в ЄС становить 7% проти 20% в Україні. Олії у вогонь на сирному ринку України підливає в угода про Зону вільної торгівлі з ЄС. У 2020 році мита на сир з Європи майже зведені до нуля, в той час як в Європа для України надала можливість поставляти молочні продукти в ЕС тільки по мізерним квотам (а сир взагалі навіть в ці квоти не включила). Слід також зазначити що український ринок зараз абсолютно не захищений від імпорту сиру з Європи. Для більшості таких сирів ввізне мито в 2010 році становить лише 1,7%. 

Джерело: Agravery.com