6 грудня 2018 року Верховна Рада України прийняла законопроект «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» (реєстраційний номер законопроекту 8450). Проект закону було розроблено за участю фахівців Держпродспоживслужби та експертів Проекту ЄЄ «Вдосконалення системи контролю безпечності харчових продуктів в Україні». Його метою є забезпечення належного рівня захисту здоров’я та інтересів споживачів, їх поінформованості, встановлення засобів гарантування права споживачів на інформацію та процедури надання інформації про харчові продукти. Законопроект про інформацію щодо харчових продуктів приводить у відповідність українське законодавство до норм ЄС, а також підвищує рівень поваги до споживача.

Водночас прийнятий парламентом законодавчий акт дивним чином обріс певними вимислами. У цьому матеріалі ми розвінчаємо певні міфи та роз’яснимо окремі пункти документа.

Законопроект вводить поняття «мінімальний термін придатності харчового продукту», який нібито підміняє звичний «максимальний термін придатності» і дозволяє зберігання харчового продукту невизначений час.

Вимоги до застосування мінімального терміну придатності та дати «вжити до» містяться у статті 18 проекту закону та відповідають вимогам статті 24 Регламенту 1169/2011.

У статті 18 законопроекту роз’яснюється, яким чином мінімальний термін придатності (краще спожити до; краще спожити до кінця…) зазначається і у чому його відмінність від дати «вжити до».

Зазначений розподіл у ЄС спричинений проблемою надмірної кількості харчових продуктів, які викидаються у сміття, хоча можуть бути споживані протягом певного проміжку часу після завершення мінімального терміну придатності без шкоди для здоров’я споживачів.

Основна ідея в тому, що є швидкопсувні та більш небезпечні з точки зору мікробіології продукти, для яких має бути зазначена дата «вжити до», яка означає, що на наступний за цією датою день продукт може ставати небезпечним (сире або охолоджене м`ясо, сира риба, яйця).

Водночас, є безліч продуктів, які, за дотримання встановлених умов зберігання залишаються безпечними протягом певного часу після закінчення мінімального терміну придатності, прописаного у маркуванні (цукор, кава, ковбаса (якщо дотримані умови зберігання), твердий сир (якщо дотримані умови зберігання).

Після закінчення дати «краще спожити до», як і після «вжити до» харчові продукти не мають бути в реалізації.

Термін придатності на таких швидкопсувних продуктах як хлібобулочні та кондитерські вироби, і навіть алкогольні напої понад 10 градусів (зокрема, вино і шампанське) зможуть взагалі не вказувати.

Відповідно до статті 18  проекту закону 8450 для певних харчових продуктів, які не є швидкопсувними за своїми мікробіологічними характеристиками, мінімальний термін придатності зазначається добровільно за вибором оператора ринку. До таких продуктів належать:

-  свіжі фрукти й овочі, включаючи картоплю, які не очищені від шкіри, не порізані, і не оброблені іншим аналогічним чином, крім пророщеного насіння та інших аналогічних продуктів, таких як пророщені бобові культури;

-  вина, лікерні вина, ігристі вина, ароматизовані вина та інші аналогічні продукти, вироблені з фруктів, окрім винограду та напоїв, що підпадають під код УКТЗЕД 220600 вироблені з винограду та виноградного сусла;

-  напої, що містять 10 і більше відсотків об’ємних одиниць спирту;

-  хлібобулочні або кондитерські вироби, які зазвичай споживаються протягом 24 годин з моменту випікання;

-  оцет;

-  харчова сіль;

-  цукор у твердому стані;

-  кондитерські вироби, які складаються практично виключно з ароматизованих та/або підфарбованих цукрів;

-  жувальна гумка та інші аналогічні продукти для жування.

Виробникові можна буде не вказувати перелік інгредієнтів сирів, масла вершкового, йогуртів, кефіру, ряжанки, сметани, якщо туди не додавали інших інгредієнтів.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 13 законопроекту 8450 вимога щодо надання переліку інгредієнтів не поширюється на такі продукти переробки молока: сир, вершкове масло, ферментовані молоко та вершки, кисломолочні продукти, у тому числі сир кисломолочний, йогурт, кефір, ряжанка, сметана, у процесі виробництва яких не використовувалися ніякі інші інгредієнти, крім заквасочних культур, харчових ензимів та культур мікроорганізмів, наявність яких є необхідною для процесу виробництва; сири, крім свіжих або плавлених, до яких додана сіль, необхідна для процесу виробництва. Тобто перелік інгредієнтів не потрібен лише у тому випадку, якщо кефір, або сметана, або ряжанка складається з молока та заквасочних культур. Якщо до кладу додано ще щось, тоді це має бути відображено у переліку інгредієнтів.

Більше того, зазначена вимога діє вже 8 років відповідно до пункту 10. Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів, затвердженого наказом Держспоживстандарту  від  28.10.2010  N 487. 

У списку інгредієнтів можна не вказувати речовину/продукт, якщо в кінцевому продукті воно не виконує «технологічної функції». Це нібито дозволяє використання в продуктах різних хімічних добавок

Зазначена вимога не є новою та діє на сьогодні відповідно до пункту 11. Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів, затвердженого наказом Держспоживстандарту  від  28.10.2010 № 487, яким зазначається, що інгредієнтами харчового продукту не вважають, зокрема, харчові  добавки і ферменти, які входили до складу одного або декількох інгредієнтів цього харчового продукту, якщо вони не виконують технологічної функції у кінцевому продукті або використовувались як допоміжний матеріал для виробництва або переробки харчового продукту.

Водночас, споживачеві має бути надана інформація про усі інгредієнти, наявні у кінцевому харчовому продуті.

Залишки ветеринарних препаратів і пестицидів згідно з новим законом не вважаються інгредієнтами. Отже, споживач взагалі не дізнається про їх існування в продукті.

Відповідно до підпункту 28 частини першої статті 1 Закону «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», який є основним законом України у сфері безпечності та якості харчових продуктів, залишки ветеринарних препаратів та пестицидів не вважаються інгредієнтом.

Згідно з вимогами європейського законодавства, зокрема Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 1169/2011 від 25 жовтня 2011 р. щодо надання споживачам інформації про харчові продукти, , інгредієнтом харчового продукту є будь-яка речовина або продукт, включаючи харчові добавки, ароматизатори та харчові ензими, та будь-які складові складного інгредієнта, що використовуються під час виробництва або приготування харчового продукту і залишаються в готовому продукті навіть у зміненій формі. Залишки ветеринарних препаратів та пестицидів не вважаються і не можуть вважатися інгредієнтом.

Певні речовини, включаючи пестициди, ветеринарні препарати, кормові добавки, залишки допоміжного матеріалу для переробки та інші хімічні чи біологічні речовини, які свідомо застосовуються та/або вимагаються технологією вирощування, зберігання, транспортування, виробництва харчових продуктів можуть бути небезпечними для організму людини у разі перевищення їх максимально допустимого вмісту в харчових продуктах, що споживаються людьми. Тому для таких речовин, відповідно до Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» мають бути встановлені  максимальні межі залишків (максимально допустимий рівень залишків) - максимально допустимий вміст таких речовин у харчових продуктах. Жодного відношення до інгредієнтів, які використовуються під час виробництва або приготування харчового продукту,  вищезазначені речовини не мають.

Максимальні межі залишків, максимальні рівні, допустимі добові дози, рівні включень, недотримання яких у харчових продуктах може призвести до шкідливого впливу на здоров’я людини стосуються параметрів безпечності харчового продукту та відповідно до Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» підлягають затвердженню МОЗ.

Ненатуральні інгредієнти і ароматизатори можна жодним чином не виділяти в тексті упаковки.

Відповідно до вимог законопроекту 8450 споживач має бути поінформований, зокрема шляхом маркування харчового продукту, про усі ароматизатори та інгредієнти , які були використані у виробництві харчового продукту, безвідносно їх натуральності. Вимога виділяти ненатуральні інгредієнти та ароматизатори не міститься у законодавстві ЄС і є незрозумілим механізм її правозастосування з огляду на те, що законопроектом не встановлюються терміни «ненатуральні інгредієнти» та «ненатуральні ароматизатори».

Перелік інгредієнтів препарату не буде наводитися в їх процентному співвідношенні.

Відповідно до статті 12 законопроекту 8450 перелік інгредієнтів має включати всі інгредієнти харчового продукту в порядку зменшення їх маси станом на момент їх використання у процесі виробництва харчового продукту. Перелік інгредієнтів наводиться під заголовком, що складається з або включає в себе слово «склад» або «інгредієнти». Інгредієнти у переліку зазначаються під їх назвою та відповідно до вимог, викладених у Додатку 6 до законопроекту.

Відсотки треба зазначати у випадках, передбачених частиною першою статті 16. Зазначення кількості інгредієнта або категорії інгредієнта виражається у відсотках, що відповідає кількості інгредієнта або інгредієнтів під час його/їх використання.

Стаття 16. Кількісне зазначення інгредієнтів або категорій інгредієнтів харчового продукту

1. Кількість окремого інгредієнта або категорії інгредієнтів, використаних у виробництві або приготуванні харчового продукту, зазначається у маркуванні в обов’язковому порядку, якщо:

1) назва даного інгредієнта або категорії інгредієнтів зазначена у назві харчового продукту або зазвичай асоціюється споживачем з назвою харчового продукту;

2) назва даного інгредієнта або категорії інгредієнтів виділяється у маркуванні словесно або графічно;

3) зазначення назви даного інгредієнта або категорії інгредієнтів є суттєвим для того, щоб охарактеризувати харчовий продукт та вирізнити його серед продуктів, з якими його можна сплутати через його назву та /або зовнішній вигляд.

Повністю знімається відповідальність із закладів харчування та торгівлі за порушення закону і вони можуть не знати всієї повноти інформації про харчові продукти

Заклади громадського харчування чи торгівлі є операторами ринку харчових продуктів, відповідно до термінології, що використовується у законопроекту 8450. Обов’язки операторів ринку харчових продуктів, включаючи заклади громадського харчування та торгівлі, прописані у статті 5 законопроекту 8450. Відповідно до принципів, закладених до законопроекту оператор ринку має нести відповідальність за скоєне правопорушення у межах  діяльності, яку він здійснює.

Дозволяється не маркувати продукт позначенням ГМО, якщо він там присутній у мінімальній кількості

Будь-які заяви щодо того, що законопроектом 8450 вносяться зміни до режиму маркування продуктів, що містять ГМО, є перекручуванням фактів та маніпулюванням суспільною думкою. Вимоги до маркування харчових продуктів, що містять ГМО наразі містяться у статті 39 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» і були  перенесена до законопроекту 8450 з метою уникнення прогалини у законодавстві через те, що стаття 39 вищезазначеного закону має бути скасована.

Стаття 39 Закону України «Про основні принципи та вимоги до  безпечності та якості харчових продуктів

 Стаття 6 законопроекту 8450

4. У разі наявності у харчовому продукті генетично модифікованих організмів (ГМО), якщо їх частка у харчовому продукті перевищує 0,9 відсотка в будь-якому інгредієнті харчового продукту, що містить, складається або вироблений з генетично модифікованих організмів, маркування харчового продукту повинно включати позначку "з ГМО".

5. Оператор ринку за бажанням може включити до маркування позначку "без ГМО". В такому випадку відсутність ГМО у харчовому продукті має бути підтверджена відповідно до вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. Відсутність даних від постачальників про наявність в інгредієнтах ГМО є достатнім підтвердженням для нанесення такої позначки на харчовий продукт.

2. За наявності у харчовому продукті генетично модифікованих організмів (ГМО), якщо їх частка перевищує 0,9 відсотка в будь-якому інгредієнті харчового продукту, що містить, складається або вироблений з генетично модифікованих організмів, маркування харчового продукту повинно включати позначку "з ГМО".

3. Оператор ринку харчових продуктів, відповідальний за інформацію про харчовий продукт, за бажанням може включити до маркування позначку "без ГМО". У такому разі відсутність ГМО у харчовому продукті має бути підтверджена відповідно до вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. Відсутність даних від постачальників про наявність в інгредієнтах харчового продукту ГМО є достатнім підтвердженням для нанесення такої позначки на харчовий продукт.


При цьому слід додати, що відповідно до термінології, яка використовується у законопроекті 8450, постачальник є оператором ринку харчових продуктів і він нестиме відповідальність за порушення вимог законодавства про надання інформації про харчовий продукт у межах діяльності, яку він провадить. Постачальник повинен мати інформацію щодо наявності або відсутності ГМО у харчових продуктах, які він постачає, і які для іншого оператора ринку можуть бути сировиною. Така інформація може бути представлена у маркуванні або супровідних документах до харчового продукту.

consumer.gov.ua